Інтерв'ю з І.Стронґовським.

Таке собі "майже інтерв'ю" з І.Стронґовським.

1. Як вижити перекладачу, дизайнеру та поету в Україні?

Треба  обрати  лінію  і  гнути її. Оскільки стоїть задача "вижити", то
варто бути гіперпродуктивним і погоджуватися на ту мізерну оплату, яку
пропонують, не цуратися працювати з поганими і недобросовісними людьми
і  взагалі  поменше  заморочуватися  стосовно  поваги  до себе і своєї
роботи. Тоді можна вижити.
В  реальному  житті втіленню цього простого рецепту дуже заважають мої
принципи  і  культурна  ситуація  в країні. Якби перших було менше, то
можна  було  б  жити  і  при  існуючому  положенні. І навпаки, з усіма
принципами,   але  кращій  ситуації  теж  би  велося  напрочуд  добре.
Натомість  змушений  поєднувати свої заняття, щоби в родині був шматок
хліба,  не  поступатися  принципами  і самовіддано молоти гречану
вовну  з  метою  створити  перспективу  для  настільки  ж поведених на
культурі індивідуумів.

 2. Що важливіше в книжковому бізнесі: бути майстром своєї справи чи вміти домовлятися?

О,  майстер  своєї  справи  завжди  вміє  домовлятися. Чи начавити. Чи
обійти.  На  то  він і майстер. Гадаю, тут, як і в будь-якому бізнесі,
чим менше совісти, тим успішніший книжник. Візьмімо Івана Малковича та
Олександра    Красовицького,    це   два   полюси  того,  як  ведеться
книжковий бізнес в Україні, але ж ведеться!
Просто бізнес в нас маленький, і скільки-небудь помітних людей в ньому
дуже мало, особлива дипломатія не потрібна.

3. Чи вважаєте себе причетним до певної "тусовки" в укрсучліті? Як вона на смак, колір та запах?

Будь-яку  тусовку краще не нюхати, і, тим паче, не тягнути її до рота.
Колись   я  себе  кудись  зараховував  і  вважав  то  однією  з  ознак
особистісного зростання. Та й зараз так думаю. Просто треба знати міру
і  вчасно  йти  у  сольний  дрейф.  Инакше все життя можна лишитися на
підспівках.

4. Якби можна було стерти продукти життєдіяльності певної людини з  лиця української літератури, кого б ви обрали?

В  мене  є  свій  чорний  список, заношу туди осіб, яких, як ви влучно
сказали,  стер  би  з  усіма  продуктами  їх життєдіяльности. Оскільки
основна  мета  цього списку – повний іґнор осіб, які в ньому є, було б
недоречним  називати  їхні  імена.  Це  широкий спектр наших видавців,
півтора  каліки  з претензіями критиків, один геть неадекватний поет і
кілька  осіб з навкололітературного простору. Без них дихалося б легше
не  тільки  мені.  Справедливости  ради,  скажу, що список цей малий і
поповнюється вкрай рідко.

 5. Яку б книжку варто було читати за 5 хв до смерті?

Ой, за 5 хв. до смерти треба кохатися, а не книжки читати.